Особистість і її місце у навчально-виховному процесі вивчення української мови

ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

Особистісно орієнтоване навчання у вищій школі ґрунтується на певних принципах:

– пріоритет індивідуальності, самоцінності студента, який є суб'єктом навчального процесу;

– співвіднесення освітніх технологій на всіх рівнях освіти із закономірностями професійного становлення особистості;

– визначення змісту освіти рівнем розвитку сучасних соціальних, інформаційних, виробничих технологій і майбутньої професійної діяльності;

– випереджувальний характер освіти, що забезпечує формування професійної компетентності майбутнього фахівця;

– визначення дієвості освітнього закладу організацією навчального середовища;

– врахування індивідуального досвіду студента, його потреби в самореалізації, самовизначенні, саморозвитку.

За таких умов відбувається гармонійне формування і всебічний розвиток особистості, повне розкриття її творчих сил, набуття неповторної індивідуальності. Тому основними функціями стають виховна, розвивальна і самовдосконалення, а не освіта, як у традиційній системі. У такому розумінні освіта справді гуманізується, бо всебічно сприяє збереженню та розвитку екології людини, її інтелектуальному, духовному й фізичному зростанню, соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.

Особистісно орієнтоване навчання має давню історію і декілька інших назв: гуманістична педагогіка, екзистенціалізм, неопрагматизм, неопедоцентризм, вільне виховання (США, Європа, 70-ті роки), педагогіка співробітництва (СРСР, 80-ті роки). Усі ці близькі концепції об'єднує назва "ліберальна педагогіка", на противагу авторитарній і технократичній.

Ліберальний підхід до освіти в США і Європі започаткували ідеї Дж. Дьюї та інших педагогів-реформаторів початку XX століття. Дж. Дьюї критикував традиційну школу за авторитарну позицію вчителя, за зневагу до особистості учня. Він заклав, як вже зазначалося, основи педоцентризму: педагогіка всі свої категорії (цілі, зміст, методи, форми навчання) повинна віоначати, виходячи з інтересів, потреб дитини. Центральною фігурою навчального процесу повинен бути учень, а не вчитель чи шкільний предмет.

З середини XX століття набуває поширення новий напрям в психології - гуманістична психологія. її представники (Р. Берне, А. Маслоу, К. Роджерс та інші) розглядають особистість як складну, індивідуальну цілісність, неповторність і найвищу цінність, яка має потребу в самоактуалізації - реалізації своїх можливостей (А. Маслоу). Особистість учня здатна розвивати свої природні ресурси, розум і серце, допитливість, робити вибір, обирати рішення і відповідати за них, виробляти власні цінності в процесі навчальної та іншої діяльності (К. Роджерс).

У світлі викладеного представники гуманістичної психології пропонують будувати навчання на інших (порівняно з традиційною і технократичною школою) принципах. Головним вважають принцип "розвиваючої допомоги". Суть його виявляється в тому, щоб не робити за дитину, не вказувати їй, що робити, не вирішувати ЇЇ проблеми, а допомогти їй усвідомити себе і пробудити власну активність та внутрішні сили, щоб вона сама робила вибір, знаходила рішення і відповідала за них.

Створення такого учіння потребує: зміни позиції вчителя; створення атмосфери "свободи учіння" в класі; використання методів, які стимулюють активність учня і його розвиток.

Позиція учителя у дослідному учінні - це позиція консультанта і багато в чому психотерапевта, який здійснює "розвиваючу допомогу".

Атмосфера "свободи учіння" характеризується тим, що учні вільно обговорюють проблеми, не бояться робити помилки, взаємодіють в навчанні  один з одним, бачать в учителі джерело досвіду, знань, старшого члена групи.

Для прикладу технології особистісно орієнтованого навчання використаймо досвід американських педагогів. Пропоную переглянути відео, як  викладачі середньої школи у Вашингтоні розробили самостійну змішану модель навчання, замінили нею лекції, і як відреагували учні.

    A Student-Centered Model of Blended Learning

Як ми бачимо, учні навчаються за 3 етапами (рівнями):

1)    прослуховування лекцій у форматі відео ( кожне відео розроблене вчителем, учні чують інформацію,  записану  голосом викладача);

2)    самостійне вивчення теми (тезування, виконання завдань);

3)     презентації ( творчі проекти учнів).

Дітям подобається таке навчання, кожен навчається згідно власного темпу засвоєння інформації. Як сказала одна учениця: «Хтось швидко вивчив 5 уроків, хто – лише 3. Тому ми маємо допомагати один одному.»

Учителі цієї школи дають змогу дітям навчатися самостійно, допомагати один одному. Більш того, викладачі постійно присутні в класі, а діти необмежені в пересуванні класом. Тому кожен може залучитися допомогою або вчителя, або товариша.

Фрагмент уроку з  української мови (10 клас)

Тема: Творення слів. Стилістичні засоби словотвору.

Мета: закріпити раніше засвоєні знання учнів про значущі частини слова, вміння виділяти значущі частини слова, добирати спільнокореневі слова, утворювати форми слова; навчити застосовувати набуті знання на практиці; розвивати творче і логічне мислення, пізнавальну активність учнів, уяву, уміння узагальнювати й систематизувати вивчений матеріал, підвищувати мовну й мовленнєву культуру, збагачувати та уточнювати словниковий запас учнів;  виховувати в учнів бажання працювати за покликанням.

Тип уроку: урок закріплення і застосування набутих знань, умінь і навичок.

Хід уроку

ІII. Актуалізація опорних знань учнів. Групова робота.

Кожна група отримує кросворд з поняттями, пов’язаними з темою уроку. Протягом 3 хвилин самостійно працює над розв’язанням завдань.

Кросворд

4.с

у

ф

і

к

с

3.м

п

о

і

2.о

р

л

с

ф

ь

1.з

а

к

і

н

ч

е

н

н

я

о

м

о

в

и

5.к

о

р

і

н

ь

а

о

6.п

р

е

ф

і

к

с

е

н

е

7.с

л

о

в

о

т

в

і

р

і

По горизонталі:	По вертикалі:
1. змінна значуща частина слова, яка виражає його граматичне значення. 4. значуща частина слова, що стоїть після кореня 5. спільна частина споріднених слів 6. морфема, що стоїть перед коренем 7. розділ мовознавства, що вивчає структуру слів і способи їх творення	2. частина слова без закінчення 3. значущі частини слова 4. слова, які мають однаковий корінь, але різне лексичне значення

Аналіз виконання завдання.

Додаткові питання:

-        Закінчення. Чи всі слова мають закінчення? Які слова закінчення не мають? Яке закінчення в слові «кінь»? Яке закінчення в слові «поні»?

-        Основа. Які види основ ви знаєте? (похідна та непохідна). Наведіть приклади.

-        Чи є спільнокореневими слова кора та коріння? Чому?

IV. Відтворення, закріплення та застосування отриманих раніше знань.

Бесіда:

-         Поясніть лексичне значення слова щастя? (Ща́стя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості.)

-         Як ви розумієте щастя?

 Робота в групах.

I група – 1) підібрати епітети до слова щастя з префіксом  без - (безмежне, беззаперечне, бездонне, безхмарне…). 2) Складіть 2 речення. В одному використайте слово щастя без епітета, а в другому з одним із придуманих вами епітетом.

II група – 1) підібрати епітети до слова щастя з  префіксом  не- (нескінченне, невимовне, неочікуване, недовге, несподіване, неможливе, ненадійне…). 2) Складіть 2 речення. В одному використайте слово щастя без епітета, а в другому з одним із придуманих вами епітетом.

    

Прочитати уривок з поезії.

         Пояснити, як ви розумієте терміни «суфікси позитивної оцінки» і «суфікси негативної оцінки»? Навести приклади слів із такими суфіксами з поданого уривка. Як впливають слова, творені різними способами, на стилістичне забарвлення тексту? Відповідь на питання проілюструвати прикладами з уривка.

Ой оце чудне дівчатонько, ой-я,

Що суботоньки їде з містонька

До бабоньки, до бабусеньки, ой.

Лишає свої інфузорії-туфельки,

Скидає свої лаковані туфельки,

Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки.

У бабцюлі, у бабусеньки, ой,

Взува старі чоботи-шкарбани,

Бабчині чоботи-чоботищеньки.

Наносить води повну балію –

Ще відро, ще відро, ще відеречко,

Та в баняки, банячища, ой,

Та любисток зімліє в горнятах,

Аж зімліє бабусина хата, ой-ой-ой,

Хата, хатуся, хатинонька,

Хатусенька, Хата Стріхівна, ой.

- Заворожи мені, бабченько, ой-я,

Бабусенько, бабулиня, бабусенція.

Ой гаряча, ой бабулик, ой-ой-ой-єчки.

Ляпотить, хлюпотить у ночовоньках

Дівулиця, дівчина, дівогоренько,

А бабуся так і вештається, ой-я,

А бабище все шпортається, ой-я,

З кочергами, з баняками, банячищами…

Внучка, внученька, студентонька

Спить у баби на ряднищі, на рядні

Під кожухом, кожушиськом, кожушариськом…

(І. Драч)

Творче завдання 

  Опишіть вашу улюблену річ, використовуючи суфікси позитивної оцінки. Підкресліть ці слова, розберіть їх за будовою.

Визначити спосіб творення поданих слів. Дібрати слова з твірною основою, виділити словотвірні афікси.

         Бюджетник, державник, мобільник, тіньовик, бартерувати, наварювати приватизація, департизація, удовенківці, констенківці, лукашенкізація, розмитнення, роздержавлення, розмосковщення, силосонавантажувач, КСП (колективне сільськогосподарське підприємство), СП (спільне підприємство).

Коментар: Цей фрагмент спрямований на роботу в групах. Такий вид роботи допомагає розвивати комунікативні навички дітей, їх вміння співпрацювати, знаходити компроміси.

Перше заавдання спрямоване на репродуктивну роботу – пригадати та відтворити вивчені ними раніше поняття. Ті поняття, що не входять до питань кросворду, вчитель питає додатково.

Наступні завдання спрямовані на творчу роботу:

а) бесіда дає змогу дітям задіяти свою уяву (представити своє бачення щастя);

б) дітям потрібно в парах домовитися, які епітети вони можуть запропонувати до слова «щастя», ввести їх у речення. Тому вони мають бути дуже уважними один до одного, оскільки буде оцінюватися робота всієї групи.

Обидві групи обговорюють отримані результати колективно, що також позитивно впливає на навички ведення дискусії та висловлювання власної думки.
Робота з поетичним твором дає змогу кожному висловити свою позицію, учні шукають слова, пояснюють їх один одному, кожен уважно слухає своїх товаришів, відзначає свої спостереження над текстом. Потім учні мають можливість реалізувати свої творчі здібності - описати свою улюблену річ (задіюють свої мовні здібності, здібності аналізу). Можливість розповісти про те, що учень любить, мотивує його старанно виконувати завдання.